Особливості адаптації шестирічних першокласників до шкільного життя

Мета: підвищення рівня обізнаності вчителів 1-х класів щодо особливостей протікання адаптаційних процесів 6-річних першокласників. 

Завдання: 
- розкрити зміст поняття "адаптація"; 
- розглянути психофізіологічні особливості шестирічних першокласників4 
- визначити причини шкільної дезадаптації; 
- простежити взаємозв’язок між особливостями протікання адаптаційного періоду та подальшим соціальним визначенням дитини у шкільному житі, успішністю в навчанні, формуванні активної життєвої позиції. 

Цільова група: вчителі 1-х класів. 

Структура заняття 

1. Вступ 5 хв. 
2. Мозковий штурм „Адаптація” 10 хв. 
3. Інформаційне повідомлення „Особливості протікання адаптаційного періоду шестирічних першокласників” 10 хв. 
4. Робота в групах „Портрет шестирічного першокласника” 15 хв. 
5. Інформаційне повідомлення "Рівні адаптації першокласників" 10 хв. 
6. Рекомендації щодо використання ігор для покращення протікання процесу адаптації 10 хв. 
7. Підведення підсумків заняття 10 хв. 

Хід проведення 
1. Вступ 
Бути школярем – означає для дитини отримання не тільки нового статусу в цих стосунках, статусу приналежності о світу дорослих, а також визнання оточенням її дорослості. У першокласника з’являються як нові права, так і нові обов’язки. Процес адаптації тісно пов’язаний з тим, наскільки дитина здатна відповідати новим вимогам. 
Вступ до школи – серйозне випробування для шестирічних дітей: нове оточення, потрібно полаштуватися до нових вимог – уважно слухати і вміти відповідати на питання вчителя, сидіти за партою у незнайомій кімнаті й усіляко поборювати такі природні бажання, як встати та побігати, пограти, повеселитися під час уроку, а ще підняти руку, якщо хочеш щось спитати та ін. Якщо всіх цих вимог дитина дотримується і все в неї йде гарно, вона радісна, захоплена, вірить у свої сили. Якщо ж ні – інтерес до навчання швидко зникає, успіхів немає, а отже, чому ж тоді радіти маленькому школяреві та його батькам? 
Ефективність процесу адаптації значною мірою визначає успішність у навчанні, збереження фізичного та психічного здоров’я дитини. 
Як же забезпечити благополучне входження дітей у нову для них атмосферу діяльності? Як пом’якшити можливі стреси шкільного навчання, що виникають у шести річок? 
Щоб зрозуміти світ очима шестирічної дитини, щоб допомогти їй пристосуватися до нових умов, та запобігти виникненню можливих труднощів у навчанні, спілкуванні, поведінці... ми й зібралися сьогодні. 
2. Вправа „Адаптація” 
Мета: з’ясувати суть понять „адаптація до шкільного життя” та „дезадаптація” стосовно шестирічних першокласників. 
Обладнання: схема 1. 
Хід виконання вправи: виконується вправа за методикою „Мозковий штурм” відповіді учасників фіксуються на дошці заповнюючи схему 1: 

Схема 1 
Адаптація/Дезадаптація 

Що є причиною необхідності адаптації? (зміна середовища) 
Коментар психолога: 
Поняття „психічна адаптація” – це процес взаємодії особистості із середовищем, при якому особистість повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб. 
Дезадаптація – це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини о школи у формі порушення в навчанні й поведінці, конфліктних стосунків, психосоматичних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, викривлень у розвитку особистості. 
3. Інформаційне повідомлення „Особливості протікання адаптаційного періоду в шестирічних першокласників” 
Обладнання: схема 2. 
Адаптація – звикання, пристосування. 
Після вступу до школи відбувається зміна соціальної позиції дитини, що спричиняє ламання стереотипів поведінки і взаємодії з оточуючими, необхідність засвоєння нових вимог, пропонованих батьками та вчителями. Всі діти проходять період адаптації. Цей період продовжується в середньому 10-18 днів до року. Супроводжується ростом внутрішнього напруження, підвищенням рівня тривожності і зниженням самооцінки, які стабілізуються, якщо шкільна адаптація проходить нормально. У випадку ускладненої адаптації можуть мати місце проблеми особистісного розвитку. У дітей адаптація може проходити: 
Схема 2 
Легко (до 4 тижнів)      Важко (до 7-8 тижнів)          Боляче (до року) 
50-60 % дітей                       30 % дітей                          14 % дітей 
• Позитивний настрій 
• Активна позиція щодо навчання 
• Є бажання відвідувати школу 
• Бажання виконувати вказівки вчителя • Віддають перевагу ігровій діяльності на навчальною 
• Не одразу виконують вимоги вчителя 
• Неадекватно з’ясовують стосунки з однолітками 
• Мають труднощі у засвоєнні програми

• Проявляють негативні форми поведінки 
• Виявляють небажання вчитися 
• Виявляють небажання йти до школи 
• Неконтактні 
• Проявляють гіперактивність, підвищену тривожність, агресивність або відторгненість 

Перші чотири тижні перебування в школі – період гострої адаптації. Успішність адаптації визначає успішність навчальної діяльності, збереження фізичного та психічного здоров’я учнів 
Адаптаційний період поділяється ще й на рівні : 
Високий – коли першокласник позитивно ставиться до школи, її правил та вимог. 
Середній – першокласник позитивно ставиться до школи, відвідування уроків не спричиняє негативних переживань. 
Низький рівень – першокласник негативно або байдуже ставиться до школи. Часто скаржиться на здоров’я, самопочуття в нього переважає пригнічений настрій 
Узагальнимо цю інформацію в наявних показниках, за результатами психологічного обстеження шестирічних першокласників Іванківської ЗСШ №1, обстежено 61 першокласник, приблизно вийшли наступні показники: 
Високого рівня не виявлено в жодного 
Середній рівень адаптації в 36,5 % учнів 
Низький рівень в 41,4 % учнів 
Ознаки дезадаптації спостерігаються в 22 % учнів, 
Не всі діти здатні успішно впоратися з проблемами адаптаційного періоду – 15-20% дітей молодшого шкільного віку має потребу в короткочасній або довгостроковій допомозі з боку психолога, вчителів, батьків. 

4. Робота в групах „Портрет шестирічного першокласника” 
Мета: розглянути психофізіологічні особливості шестирічних першокласників. 
Обладнання : схема 3. 
Хід виконання вправи: 
Учасники обєднуються у групи за кольором, кожна група отримує аркуш паперу із переліком 8-ми психофізіологічних особливостей: 1 група обговорює 1-8 особливості, 2 група – 9-16, 3 група – 17-24, 4 група – 25-32. 
Через п’ять хвилин після групового обговорення учасники повідомляють, які особливості допоможуть успішно адаптуватися першокласнику, а які –ускладнюватимуть адаптацію. За результатами обговорення заповнюється схема 3. 
Схема 3 
Особливості шестирічок 
Ті, що допоможуть успішно адаптуватися до шкільного життя

Ті, що ускладнюватимуть адаптацію до шкільного життя 

Практичному психологу: 

Вікові психофізіологічні особливості шестирічних першокласників 
1. Продовжується ріст і формування кісток та м’язів 
2. Нервова система недостатньо зміцніла, уже вразлива 
3. Легко перевтомлюється від систематичного нервового та психічного навантаження 
4. Швидко стомлюється від одноманітної роботи, від виконання серії монотонних рухів 
5. Є потреба в ігровій діяльності, яка є ля дітей цього віку знайомою 
6. Навчальна діяльність ще не є провідною 
7. Недостатньо сформований механізм регуляції діяльності, яка спирається на соціальні норми, суворі вимоги. Режим, тому авторитарність є травмуючою 
8. Дитина прагне до самоствердження в таких видах діяльності, які підлягають суспільній оцінці й охоплюють сфери життя, раніше недоступні. 
9. Мотивація має ігровий характер, і разом з тим тісно пов’язана з прагненням бути схожим на дорослих. 
10. мотивами можуть бути мотиви особистих осягнень, бажання зберегти добрі стосунки в родині
11. Навчальні мотиви ще не стійкі, підтримуються завдяки зусиллям вчителя 
12. Зменшується імпульсивність емоційних виявів, емоції стають більш керованими та усвідомлюваними 
13. Є труднощі з довільною регуляцією поведінки 
14. Самооцінювання недиференційоване, являє собою узагальнене емоційне враження про себе як про „гарного” чи „поганого”, успішного чи не успішного учня. 
15. Поведінка нестійка, залежить від емоційного стану. 
16. Дитина ще не вміє відокремлювати оцінювання конкретного результату чи вчинку від оцінювання особистості. 
17. Уміння адекватно оцінювати себе та інших ще не розвинене, дітям буває важко оцінити критерії оцінювання педагога. 
18. Не здатні о адекватної самооцінки. 
19. Переважає наочно-образне мислення, логічна форма мислення хоча і доступна, але ще не типова, не характерна. 
20. Прагне вивчати в наочно-дійовому та наочно-діючому планах 
21. Увага нестійка, не здатні довго зосереджуватися на одному предметі, легко відволікаються, переключаються. 
22. Виникають первинні форми довільної уваги, дитина здатна підпорядковувати свою увагу вимогам вчителя. 
23. Специфіка уваги така, що дитина здатна продуктивно займатися однією справою не більше 10-15 хвилин. 
24. Уява не лише репродуктивна але й творча. 
25. Пам’ять – мимовільна (запам’ятовується головним чином те, що опановується прийомами довільного запам’ятовування) 
26. Пам’ять не втратила ще мимовільного характеру, але вже опановується прийомами довільного запам’ятовування 
27. починають інтенсивно розвиватися всі види пам’яті, зокрема словесна та словесно-логічна. 
28. Виявляє цікавість до морально-психологічних норм і правил поведінки дорослих. 
29. Починаються розвиватися компоненти вольової дії, але їхній розвиток ще не достатній. 
30. Відчуття та сприймання стають цілеспрямованішими, стійкішими. 
31. Здатні передбачати можливі її, вчинки та оцінювання з боку навколишніх. 
32. Індивідуальні особливості школяра. 

5. Інформаційне повідомлення "Рівні адаптації першокласників " 
Адаптаційні рівні 
1. Високий рівень адаптації – першокласник позитивно ставиться до школи, її правил та вимог. Навчальний матеріал засвоює легко. Глибоко й повно опановує програмовий матеріал, розв’язує ускладнені завдання, чемний, уважно вислуховує вказівки й пояснення вчителя. Доручення виконує охоче й сумлінно, без зовнішнього контролю. Виявляє високу зацікавленість до самостійної роботи, готується до всіх уроків. Має у класі позитивний статус. 
2. Середній рівень - першокласник позитивно ставиться о школи, відвідування уроків не спричиняє негативних переживань. Розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально й наочно. Засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв’язує типові задачі. Зосереджений і уважний пі час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, разом із тим потребує контролю з боку вчителя. Зосередженим буває тільки тоді. Коли робить щось цікаве для себе. Майже завжди готується до уроків і виконує домашні завдання. Доручення виконує сумлінно. Дружить з багатьма однокласниками. 
3. Низький рівень – першокласник негативно або байдуже ставиться до школи. Часто скаржиться на нездоров’я, погане самопочуття, в нього переважає пригнічений настрій. Спостерігаються порушення дисципліни. Матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно. Самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу. До уроків готується нерегулярно, потребує контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку учителя, так і з боку батьків. Може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку. Для розуміння нового матеріалу і розв’язування задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків. Доручення виконує під контролем і без особливого бажання. Пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників. 
Ознаки адаптації: 
• Перебування у спокійному. Врівноваженому стані; 
• На уроках стримані та уважні; 
• На перервах жваві та рухливі; 
• Виявляють інтерес до нових людей. Як дорослих, так і однолітків; 
• Зацікавлено оглядають інтер’єр школи, вивчають розташування приміщень; 
• Спостерігають за старшокласниками; 
• Через тиждень вже добре орієнтуються в школі, демонструють свою орієнтацій ну обізнаність батькам; 
• Добре розуміють і з готовністю виконують вимоги вчителя, не очікуючи заохочення; 
• Водночас позитивне оцінювання дитини, її дій, вчинків, результатів навчання є стимулом для підвищення її активності; 
• Негативна оцінка сприймається адекватно; 
• Навчальна діяльність, спілкування мають ініціативний характер; 
• Активні на уроках, самі відповідають і ставлять запитання; 
• Заводять знайомства з учнями інших класів; 
• Проявляють різні види активності (мовленнєву, пізнавальну, рухову тощо) 
• Успішно засвоюють навчальний матеріал. 

Дезадаптація – це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушення в навчанні й поведінці, конфліктних стосунків, психосоматичних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, викривлень у розвитку особистості. 
Ознаки дезадаптації: 
• Труднощі у навчанні аж до стійкої неуспішності; 
• Порушення у відносинах з однокласниками, батьками, вчителями; 
• Небажання ходити до школи; 
• Соматичні прояви: головний біль, порушення сну, біль у животі, порушення апетиту, пригнічений настрій, підвищена стомлюваність; 
• Емоційні порушення; 
• Зниження товариськості, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості та підвищені показники емоційної збудливості, тривожності, браку уваги на уроці, нездатності до тривалого зосередження, замикання у собі. 
Причини дезадаптації: 
1. Особливості методів виховання в родині: 
• Завищені очікування щодо навчальної успішності дитини, будь-яка невдача сприймається неадекватно 
• Розмови про недоліки школи чи вчителя замість акцентування на приємних моментах 
• Часті конфлікти з приводу навчання дитини, після чого все, що пов’язане з школою, втрачає привабливість 
• Виховання дитини за типом „кумир родини” 
• Байдуже ставлення батьків о навчання 
2. Порушення в системі відносин у школі: 
• Вплив на дитину самого процесу навчання 
• Некоректне ставлення вчителя до учня 
• Злиття методів навчання та індивідуальної чутливості центральної нервової системи дитини 
• Порушення відносин з однокласниками 
• Об’єктивна критика недоліків учня з боку вчителя. 
3. Індивідуальні особливості психічного розвитку дитини 
• не сформованість мотивації учня 
• невисокий інтелектуальний потенціал 
• затримка психічного розвитку 
• гіперактивність 
• труднощі у вольовій регуляції поведінки, уваги, навчальної діяльності 
• чутливість о несприятливих впливів навколишнього середовища 
• завищена самооцінка й рівень домагань дитини чи батьків 
• підвищена чутливість нервової системи